Дизельний антигель Liqui Moly Diesel fliss-fit 150 мл. 1877

Дизельний антигель — Liqui Moly Diesel fliss-fit

Об'єм — 150 мл

Дизельний антигель Liqui Moly Diesel fliss-fit (депресорна присадка в дизельне паливо). Являє собою комбінацію різних високомолекулярних, беззольних хімічних сполук. Дизельний «антигель» Liqui Moly Diesel fliess-fit запобігає зрощуванню парафінових кристалів, що випадають у дизельному паливі за низьких температур. Отже, дизельне паливо не втрачає рухливості та вільно циркулює паливними магістралями автомобіля, вільно проходячи через пори паливних фільтрів. Ефективність «антигелю» залежить від фракційного складу дизпалива та наявності в ньому аналогічних присадок.

Властивості
Істотно покращує фільтрованість дизельного палива в холодну пору року й, особливо в перехідний період від «літнього» до «зимового» виду палива (згідно з німецьким промисловим стандартом EN 590). Висококонцентрований склад простого застосування.

Технічні дані
  Фарбування: прозора рідина
  Щільність за 20 °C: 0,89   г/см 3
  В'язкість за 20 °C: 3,6   мм ² /с
  Зольність: 0,04
  Температура спалаху: 64°C
  Температура плавіювання: - 21°C

Поліпшення фільтрованості за німецьким промисловим стандартом DIN 51 428: до 10 °C, залежно від вихідної якості дизельного палива

Сфера застосування
Для будь-яких дизельних двигунів і будь-яких різновидів дизельного палива. Підвищує надійність експлуатації дизельних двигунів.

Застосування
Для досягнення заявленого ефекту дизельний «антигель» додається перед заправленням у бензобак. Слідом заливається дизпаливо, що має температуру вищу від 0 °C у відповідній кількості. Дизельний «антигель» не може додаватися в паливо, яке втратило рухливість, тому що присадка не має «розморожувального» ефекту. Продукт загущує за температури нижче 0 oС, але повністю відновлює свої властивості після розморожування.

Дозування: 150 мл досить для 50-75 л дизельного палива

ДИЗЕЛЬНИЙ АНТИГЕЛЬ LIQUI MOLY
Снігові заноси, морози, ускладнений пуск двигунів — для автолюбів це найбільш неприємні чинники, які є невіддільною частиною справжньої російської зими. І якщо з першими двома проблемами ми нічого зробити не можемо, то забезпечити надійний пуск двигуна можна, якщо утримувати автомобіль у порядку та стежити за працездатністю всіх систем. Але для власників автомобілів із дизельними двигунами каменем печіння може стати якість і сезонність палива, від якого найбільше залежить успішність пуску дизеля. Щоб найменшого ступеня залежати від якості дизпалива, необхідно придбати спеціальні присадки — антигелі або депресори. Якість і працездатність таких присадок ми й вирішили перевірити, а щоб згадати про дизельні палива та їхні властивості, пропонуємо вам витримку з статті, яка була опублікована в Internal-27 журналу «АвтоДіла» за 2003 рік.

ЗИМНЕ І ЛІТНІЄ
Взагалі-то, якщо температура повітря не екстремально низька, «зимове дизпаливо» має поводитися пристойно та не випадати в осад. Але на наших заправах дуже часто під виглядом зимової солярки люють літню, маючи з цього прямий інтерес, адже зимове паливо дорожче за літній. І ось чому. Літнє дизпаливо відрізняється від зимової більшої концентрації так званих довголанцюгових молекул парафінів, які кристалізуються вже за позитивних температур. Сильно зменшити їх кількість можна ще під час переганяння нафти, якщо замість покладеного для вигони дизпалива інтервалу температур 180-360 градусів зупинитися на 320 градусах. Тоді довголанцюгові парафіни в солярку не потраплять, але й самого палива вийде майже в півтора раза менше, відповідно й варто буде дорожче!

ЩО МІСТИТЬ З ТОПЛИВОЮ ЗА ОХОЛОДЕННІЮ
Під час охолодження дизельне паливо мутніє — це парафіни переходять у твердий стан і випадають в осад. Таке помутніння не небезпечне, поки не почнеться агломерація — з'єднання молекул парафінів у великі згустки. Щойно парафінові агломети стануть співрозмірними з діаметром мікропор фільтра тонкого очищення палива, фільтр виявиться заблокованим білим парафіновим гелем. Паливо перестане надходити до двигуна, і всі спроби завести його ні до чого не приведуть.

КРИСТАЛІВ — ПОВОЛЬШЕ, РОЗМІР — ПОМЕНШЕ
Через економічні переваги на нафтопереробних заводах виробляється переважно літня солярка. Перетворити її на зимову можна двома шляхами — депарафінізацією (за допомогою карбаміду або спеціальних молекулярних фільтрів — цеолітів) або додаванням депресорних присадок. Позбавлення парафінів влетить у скарбничку, тому частіше користуються присадками. У паливо вводяться, наприклад, полімери метакрилової кислоти або сополімери етилену з вінілацетатом. Є два механізми дії таких добавок. Перший полягає в тому, що молекули депресора осідають на кристалах парафіну та не дають їм зрости у великі агломети. А в другому разі депресори, навпаки, зі зниженням температури створюють штучні вогнища кристалізації парафінів, притягаючи їх до себе. В підсумку в обох випадках кристалів парафіну виявляється більше, ніж у солярці без депресора. Але розміри кристалів набагато менші, і вони не так швидко забивають фільтр тонкого очищення.

Отже, додавши до літньої солярки антигель, можна самим перетворити її на зимову, а також поліпшити роботу зимової солярки за сильних морозів (кстати, ніколи не можна бути впевненим на всі 100%, що під виглядом зимового палива на заправці вам не запили літнє). На жаль, розчинити кристали парафіну, що вже утворилися, неможливо (паливо саме має «відтаяти»), тому вміст баночки з антигелем треба заливати перед заправлянням, або принаймні коли паливо ще не встигло загустити.

ЯК МИ ТІСТОВАЛІ
Випробування проводилися в лабораторії, що має акредитацію Держстандарту на проведення випробувань у сфері нафтопродуктів.

Всі зразки випробувалися на літньому дизельному пакованні, у яке вводилися присадки в максимальній концентрації, зазначеній на пакованні препаратів. Споживчі якості оцінювалися за такими показниками низькотемпературних властивостей паливних:

1) Температура помутніння палива — температура, за якої парафіни, наявні в паливі, переходять у твердий стан. Візуально цю температуру можна визначити за початком утворення осаду. Цей параметр визначався за ГОСТом 50066.

2) Гранична температура фільтрування — найважливіший параметр для двигуна. Це температура, у разі досягнення якої дизпаливо забиває фільтр і перестає надходити в паливний насос високого тиску. Визначалася за ГОСТом 22254.

3) Температура застигання — тут усе просто, це температура переходу дизельного палива в твердий стан. Визначалася за ГОСТ 20287.